Хронічне обструктивне захворювання легень

ЩО ТАКЕ ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ

5% смертей у світі зумовлені наслідками хронічного обструктивного захворювання легень. В Україні від цього захворювання страждають 4% населення. Майже 2% смертей українців пов’язані з хронічним обструктивним захворюванням легень.

Що таке хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ)?

ХОЗЛ – це невиліковна хвороба, для якої характерне стійке порушення руху повітряного потоку з легень, що ускладнює дихання.

Хворі на ХОЗЛ можуть не одразу зрозуміти, що їм не вистачає дихання, поки не стане дуже важко виконувати прості завдання, наприклад, ходити по сходах.

Симптоми:
Найбільш розповсюджені:

  • задишка

  • патологічне мокротиння

  • хронічний кашель

Незважаючи на невиліковність ХОЗЛ, його виникнення можна попередити, вплинувши на фактори ризику.

Фактори ризику:

  • основна причина – вплив тютюнового диму (включно із пасивним курінням)

  • забруднення повітря всередині приміщень (наприклад, при використанні твердого палива для приготування їжі та обігріву);

  • забруднення атмосферного повітря;

  • забруднення повітря на робочому місці;

  • часті інфекції нижніх дихальних шляхів в дитинстві.

Глаукома. Причини розвитку та рекомендації

Що таке глаукома? Причини розвитку та рекомендації

Глаукома – важке захворювання ока, яке за пізнього виявлення та без адекватного лікування призводить до неминучої сліпоти.

У 2016 році експертні комісії оглянули близько 24 тисяч осіб із вадами зору в Україні. 6 650 вперше поставили діагноз. За результатами аналізу стану первинної інвалідності, інтенсивний показник склав 1,78 на 10 тис. дорослого населення, серед працездатного – 1,9.

74% людей з інвалідністю по зору мають нейродегенеративні захворювання, серед яких перше місце посідає глаукома.

Втрата зору відбувається непомітно, поступово, і у більшій частині випадків безболісно. Саме тому пацієнти звертаються до лікаря, коли вже надто пізно, і повернути або зберегти зір неможливо.

За результатами досліджень, ймовірність настання сліпоти на одне око через 20 років після виникнення захворювання і початку лікування складає 27%, а на обидва ока – 9%.

У Європі на глаукому припадає 12% усіх випадків сліпоти. В Україні фіксуємо зростання динаміки захворюваності на глаукому.

У сучасній офтальмології термін «глаукома» об’єднує групу захворювань, які мають різне походження, але спільні симптоми: підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ), звуження поля зору, розвиток атрофії зорового нерва. Захворювання на глаукому може прогресувати з різною швидкістю. Раннє її виявлення та своєчасне лікування дозволяє зберегти зір протягом тривалого часу.

Існують симптоми, на які варто звернути увагу, та при їх наявності, терміново звернутись до лікаря, оскільки вони можуть свідчити про наявність глаукоми:

  • літаючі “мушки” перед очима;

  • райдужні кола навколо джерела світла при погляді на нього;

  • затуманювання зору, часта зміна окулярів.

«Раннє виявлення захворювання, адекватне лікування та чітке дотримання рекомендацій лікаря – ось складові успіху в боротьбі з цим підступним захворюванням».

Для діагностики глаукоми необхідно перевірити зір, поле зору, стан зорового нерва та виміряти ВОТ.

Лікувати глаукому можна як медикаментозними засобами (краплі, уколи, таблетки), так і лазером та хірургічними методами. Однак, існує небезпека, що в разі нормалізації ВОТ, пацієнти самостійно призупиняють застосування рекомендованих препаратів, змінюють режим лікування. А це приводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.

Пам’ятка пацієнту «Якщо у вас глаукома»

Небезпечними симптомами, які свідчать про погіршення стану, є:

  • Поява райдужних кіл при погляді на джерело світла.

  • Біль в оці та відповідній половині голови.

  • Почервоніння раніше спокійного ока зі збільшенням його щільності.

  • Раптове погіршення гостроти зору.

Не рекомендується:

  • Вживати алкоголь.

  • Тривалий час перебувати в темному приміщенні. Усі телевізійні передачі варто передивлятися в добре освітленій кімнаті.

  • Вживати протягом дня більше 1,5 л рідини.

  • Приймати ванни, та використовувати процедури, які супроводжуються перепадами температури.

  • Займатись фізичною працею в положенні, коли голова розташована нижче пояса.

  • Приймати лікарські засоби, які мають компоненти, що розширюють зіницю.

Після встановлення діагнозу необхідно:

  • Точно виконувати всі рекомендації лікаря.

  • У встановлені терміни проходити контрольні огляди офтальмолога, з обов’язковою реєстрацією гостроти зору, стану поля зору, рівня внутрішньоочного тиску та оглядом зорового нерву.

  • У період між візитами до лікаря самостійно контролювати стан зорових функцій обох очей (особливо ураженого ока) та рівень ВОТ. Якщо є будь-які додаткові відхилення від звичайного стану, необхідно якнайшвидше повідомити про це лікаря.

 

18 березня 2019 року

ПРЕС-РЕЛІЗ

У Львові розпочали акцію з профілактики і раннього виявлення глаукоми

У Львові стартувала щорічна акція «Дні профілактики та раннього виявлення глаукоми». Впродовж двох тижнів – з 18 до 29 березня львів’ян запрошують прийти у поліклініку та виміряти внутрішньоочний тиск для профілактики або ж раннього виявлення глаукоми. Адже ця недуга може призвести до повної втрати зору, якщо її не лікувати вчасно. Таку акцію управління охорони здоров’я Львівської міської ради проводить уже восьмий рік поспіль.

«Єдиним простим методом діагностики глаукоми є вимірювання внутрішньоочного тиску. Це декількахвилинна і неболюча процедура. Глаукома на початковій стадії не має симптомів і відчути її неможливо. Єдиним симптомом є підвищення внутрішньоочного тиску. І якщо його не лікувати, то настає атрофія зорового нерву, і поступово – сліпота. Саме тому бодай раз на рік потрібно проходити профілактичний огляд в офтальмолога, бо при вчасному виявленні і лікуванні підвищеного очного тиску можна призупинити процес втрати зору і уникнути сліпоти. Тому активно закликаємо львів’ян прийти і виміряти внутрішньоочний тиск – це можна зробити в будь-якому поліклінічному відділенні нашого міста в кабінеті офтальмолога, а також у міському глаукомному кабінеті на базі 8-ї міської клінічної лікарні», – наголосив Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я ЛМР.

Глаукома – група захворювань ока, спільними ознаками яких є підвищення внутрішньоочного тиску, а спільними наслідками – атрофія зорового нерву зі специфічними змінами поля зору. Людина перестає помічати предмети, розташовані збоку. Коли хвороба прогресує, то хворий сліпне. Половина пацієнтів з глаукомою не знають про свою хворобу і звертаються до лікаря із запізненням, коли значна частина зорового нерву вже ушкоджена. Втрата зору веде до інвалідності, потребі у сторонній допомозі в повсякденному житті. І єдиним способом профілактики цієї недуги є рання діагностика.

У 2018 році під час такої акції тонометрію (вимірювання внутрішньоочного тиску) провели 4549 особам. У 92 пацієнтів виявили підвищений внутрішньоочний тиск. Вперше виявлено та встановлено діагноз «глаукома» 30 пацієнтам.

Як зазначає Тетяна Смаль, головний позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я ЛМР з офтальмології, керівник Львівського міського центру «Мікрохірургія ока», у Львові налічується 3294 хворих на глаукому. З них 833 – на стадіях, коли розвивається незворотна сліпота.

«Обстеження можна пройти дуже швидко і безболісно. Якщо хвороба виявлення на ранніх етапах, можна призупинити її подальше прогресування. Саме тому потрібно періодично обстежуватися в офтальмолога. Людям після 40 років – щорічно, а при захворюванні – частіше. Якщо ж у людини в роду були випадки глаукоми, є супутня патологія – цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, схильність до вазоспазмів, мігрені тощо, то вона відноситься до групи ризику і повинна бути під пильним наглядом лікаря-офтальмолога», – пояснює Тетяна Смаль.

Важливо пам’ятати, що сліпота, яка настає внаслідок глаукоми, незворотня. При ураженні одного ока, якщо його не лікувати, ризик виникнення глаукоми і на іншому оці за 5 років становить 29% Ймовірність настання сліпоти на одне око через 20 років після виникнення захворювання і початку лікування складає 27%, а на обидва ока – 9%. Якщо внутрішньоочний тиск утримується на високому рівні, то сліпота розвивається через 3 роки.

Зазначимо, що для своєчасної та ефективної діагностики глаукоми, на базі комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова функціонує міський глаукомний кабінет, оснащений щілинною лампою, тонометром та сучасним статичним периметром. Впродовж 2018 року в цьому кабінеті проведено 2266 обстежень, вперше виявлено глаукому у 12 пацієнтів, підтверджено діагноз «глаукома»  у 70 пацієнтів, знято діагноз «глаукома» 11 пацієнтам. Також за час функціонування, на базі кабінету пройшли стажування лікарі-офтальмологи усіх поліклінік міста Львова. Окрім того, на базі 8 лікарні функціонує центр «Мікрохірургія ока», де лікуються різні очні захворювання, в тому числі проводять оперативне втручання щодо глаукоми.

Глаукома може позбавити зору!

Зір – найважливіший з п’яти органів чуття, оскільки забезпечує нам 80% інформації про навколишній світ. Ми, зазвичай, не замислюємося, що нашим очам загрожує багато небезпек: комп’ютери, телевізори, нездорова їжа та екологія, стреси, надмірне навантаження, очні хвороби. І серед останніх вкрай серйозним захворюванням є глаукома, яка без лікування призводить до сліпоти.

Глаукома спричинила сліпоту в 5,2–5,5 млн осіб на земній кулі. Проте, за оцінками ВООЗ, у світі проживає ще понад 105 млн осіб, у яких вона не виявлена або підозрюється, а близько 80 % такого контингенту припадає на країни, що розвиваються.  Також, за даними ВООЗ, хворих глаукомою серед людей старше 45 років – 2%, старше 65 років – 10%, а старше 85 років – до 20%. Тому в групі ризику, найперше, люди старшого віку.

В Україні 213 тис. людей мають глаукому. На сьогодні глаукомі належить 40,2% в структурі інвалідності по зору серед дорослого населення України. Приріст хворих на глаукому складає приблизно 20 млн. осіб протягом 10 років, тобто  з кожним роком їх стає більше на 2 мільйони. Щорічно виявляється 25 тисяч нових випадків захворювання. В Україні глаукома складає 16,9% в структурі первинної інвалідності по зору, посідаючи третє місце, в той же час в Європі на глаукому припадає 12% усіх випадків сліпоти.

Варикозна хвороба (варикоз)

  • Механізм розвитку варикозу

  • Фактори ризику варикозу

  • Класифікація варикозу

  • Симптоми варикозу

  • Діагностика варикозу

  • Лікування варикозу

  • Профілактика варикозу

Варикозна хвороба (варикоз) – патологія вен, що виявляється в їх розширення, звивистість, руйнуванні клапанного апарату. Начальними проявами є утворення судинних зірочок, здуття підшкірних вен, утворення вузлів, болючість вен, тяжкість в ногах. При прогресування захворювання приєднуються ознаки хронічної недостатності венозного кровообігу: бібліотеки стоп і гомілки, судоми в литкових м’язах, трофічні виразки, тромбофлебіт, розриви варикозно змінених вен.

При певних умовах (деякі захворювання, вроджена патологія) можуть розширюватися не тільки вени нижніх кінцівок. Так, портальна гіпертензія може стати причиною розширення вен стравоходу. При варикоцеле виявляється Варикозне розширення вен сім’яного канатика, при геморої – розширення вен в ділянці анального отвору і нижньої частини прямої кишки. Незалежно від локалізації процесу, існує спадкова схильність до розвитку варикозу, пов’язана з вродженою слабкістю судинної стінки і недостатністю венозних клапанів.

Хворобам, які супроводжуються варикозним розширенням вен в різних областях людського тіла, за винятком нижніх кінцівок, присвячені Окремі статті. У Цій статті ми будемо говорити про самостійне захворювання – варикозне розширення вен нижніх кінцівок.

Варикозне розширення вен – захворювання, що супроводжується розширенням поверхневих вен, неспроможністю венозних клапанів, утворенням підшкірних вузлів і порушенням кровотоку в нижніх кінцівках. За даними різних досліджень в області флебологиії варикозом страждає від 30 до 40% жінок і від 10 до 20% чоловіків у віці старше 18 років.

Механізм розвитку варикозу

Вени нижніх кінцівок утворюють розгалужену мережу, яка складається з підшкірних і глибоких вен, з’єднаних між собою перфорантними (коммунікантними) венами. Через поверхневі вени відбувається відтік крові від підшкірної клітковини і шкіри, через глибокі – от інших тканин. Коммунікантні судини служать для вирівнювання тиску між глибокими і поверхневими венами. Кров по них в нормі тече тільки в одну сторону: від поверхневих вен до глибоких.

М’язовий шар венозної стінки виражений слабо і не може змусити кров рухатися вгору. Ток крові від периферії до центру здійснюється за рахунок остаточного артеріального тиску і тиску сухожиль, розташованих поруч із судинами. Найважливішу роль відіграє так звана м’язова помпа. При фізичному навантаженні м’язи скорочуються, і кров видавлюється вгору, оскільки руху вниз перешкоджають венозні клапани.

На підтримку нормального кровообігу і постійного венозного тиску впливає венозний тонус. Тиск у венах регулюється судиноруховий центри, розташованим в головному мозку.

Недостатність клапанів і слабкість судинної стінки призводять до того, що кров під дією м’язової помпи починає текти не тільки вгору, але і вниз, Надаючи надлишковий тиск на стінки судин, призводячи до розширення вен, утворення вузлів та прогресування клапанної недостатності. Порушується струм крові по коммунікантним венах. Рефлюкс крові з глибоких судин в поверхневі призводитиме до подальшого зростання тиску в поверхневих венах. Нерви, розташовані в стінках вен, подають сигнали в судиноруховий центр, який віддає команду підвищити венозний тонус. Відня НЕ справляються з підвищеним навантаженням, поступово розширюються, подовжуються, стають ізвивистими. Підвищений тиск призводити до атрофії м’язових волокон венозної стінки і загибелі нервів, що беруть участь в регуляції венозного тонусу.

Фактори ризику варикозу

Варикозне розширення вен – поліетіологічним хвороба. Виділяють кілька факторів, що збільшують ризик розвитку варикозу:

Генетична схильність, зумовлена слабкістю судинної стінки внаслідок недостатності сполучної тканини.
Вагітність. Вважається, що Варикозне розширення вен при вагітності розвивається через збільшення об’єму циркулюючої крові і здавлення заочеревинних вен вагітною маткою.
Ожиріння – доведений фактор ризику виникнення варикозу. Якщо індекс маси тіла збільшується до 27 кг/м2, ризик розвитку захворювання зростає на 33%.
Спосіб життя. Ризик розвитку варикозу збільшується при довгостроково перебування в положенні сидячи або стоячи, постійних статичних навантаженнях, особливо – пов’язаних з підйомом вантажів. Несприятливий вплив на перебіг захворювання надають корсети, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску і тісний одяг, здавлюються магістральні вени в області пахових складок.
Особливості харчування. Імовірність розвитку варикозу збільшується при малому вмісті в раціоні фруктів і сирих овочів. Дефіцит грубої клітковини приводити до хронічних запорів, а недолік Деяких корисних речовин – до порушення відновлення структури венозної стінки.
Порушення гормонального балансу. Певний вплив на поширеність захворювання надає широке поширення засобів гормональних контрацептивів і гормональних препаратів, Які застосовуються при терапії остеопорозу та клімактеричним синдромом.

Класифікація варикозу

Існує кілька класифікацій варикозного розширення вен. Таке різноманіття обумовлено поліетіологічністю захворювання і безліччю варіантів перебігу варикозу.

Постадійного класифікація

Російськими флеболог широко використовується постадійного класифікація варикозного розширення вен, варіантом якої є класифікація В. С. Савельєва:

Стадія компенсації (по Савельєв – компенсація А). Скарги відсутні. При огляді спостерігаються варикозно Розширені вени на одній або двох ногах.
Стадія субкомпенсації (по Савельєв – компенсація Б). При огляді на ногах видно виражений варикозно Розширені вени. Пацієнти пред’являють скарги на відчуття розпирання, парестезії («мурашки») в області гомілок, нічні судоми. Відзначається невелика набряклість стоп, щиколоток і гомілок по вечорах. Вранці бібліотеки зникають.
Стадія декомпенсації. До Перерахованими ознак приєднуються дерматити, екзема. Хворих турбує свербіж шкіри. Шкіра стає сухою, блискучою, щільно згуртованою з підшкірної клітковиною. Дрібні крововиливи і подальше відкладення гемосидерину обумовлюють гіперпігментації.
Сучасна російська класифікація, запропонована в 2000 році, відображає ступінь хронічної венозної недостатності, форму варикозного розширення вен і викликані варикозом ускладнення.

Класифікація за формами

Виділяють наступні форми варикозного розширення вен:

Сегментарної поразки підшкірних та внутрішньошкірних судин без рефлюксу.
Сегментарної поразки вен з патологічним скиданням по поверхневим або комунікативним венах.
Поширене ураження вен з патологічним скиданням по поверхневим або комунікативним венах.
Поширене ураження вен з патологічним скиданням по глибоких венах.
Міжнародна класифікація

Існує визнана міжнародна класифікація варикозного розширення вен, Використовувана лікарями багатьох країн світу:

Клас 0. Ознаки варикозу відсутні. Пацієнти пред’являють скарги на важкість у ногах.
Клас 1. Візуально визначаються сіточки вен і судинні зірочки (телеангіоектазії). У Деяких хворих ночами з’являються м’язові судоми.
Клас 2. При огляді пацієнта видно Розширені вени.
Клас 3. З’являються набряки стоп, щиколоток і гомілок, не зникають після короткочасного відпочинку.
Клас 4. При огляді виявляються ознаки ліподерматосклероза (дерматити, гіперпігментація гомілок).
Клас 5. Утворюються пред’язви.
Клас 6. Розвиваються стійкі трофічні виразки.

Симптоми варикозу

Клінічні прояви захворювання залежать від стадії варикозу. Деякі пацієнти ще до появи візуальних ознак захворювання пред’являють скарги на важкість у ногах, підвищену стомлюваність, локальні болі в області гомілок. Можлива поява телеангіоектазій. Ознаки порушення венозного відтоку відсутні. Нерідко захворювання в стадії компенсації протікає безсимптомно, і хворі не звертаються за лікаря. При фізикальному огляді може виявлятися локальне Варикозне розширення вен, найчастіше – у верхній третині гомілки. Розширені вени м’які, добре спадаються, шкіра над ними не змінена.

Пацієнти з варикозом в стадії субкомпенсації скаржаться на минущі болі, набряки, що виникають при тривало перебування у вертикальному положенні і зникаючі в положенні лежачи. Физикально (особливо в другій половині дня) може виявлятися пастозність або незначні набряки в області кісточок.

Хворі з варикозом в стадії декомпенсації пред’являють скарги на постійну важкість у ногах, тупі болі, підвищену стомлюваність, нічні судоми. Шкірний свербіж, більш виражений у вечірній час, є провісниками трофічних розладів. При зовнішньому огляді виявляється виражене розширення вен і глобальне порушення венозної гемодинаміки. Депонування великого об’єму крові в уражених кінцівках В окремих випадках може призводить до запаморочення й непритомність внаслідок падіння артеріального тиску.

Пальпаторно визначаються Розширені, напружені, вени тугоеластіческой консистенції. Стінки уражених вен спаяні зі шкірою. Локальні поглиблення в області спайок говорять про перенесення перифлебіт. Візуально виявляється гіперпігментація шкірних покривів, вогнища ціанозу. Підшкірна клітковина в областях гіперпігментації ущільнень. Шкіра шорстка, суха, її неможливо взяти в складку. Відзначаються дисгідроз (частіше – ангідроз, рідше – гіпергідроз). Трофічні порушення особливо часто з’являються на переднє-внутрішній поверхні гомілки в нижній третині. У змінених областях розвивається екзема, на тлі якої в подальшому утворюються трофічні виразки.

Діагностика варикозу

Постановка діагнозу не становить труднощів. Для оцінки тяжкості порушень гемодинаміки застосовується дуплексне ангіосканування, УЗДГ вен нижніх кінцівок. Можуть використовуватися ренгенологіческіе, Радіонуклідний методи дослідження та реовазографія нижніх кінцівок.

Лікування варикозу

У лікуванні пацієнтів з варикозом використовуються три основні методики:

Консервативна терапія варикозу
Консервативна терапія включає в себе загальні рекомендації (нормалізація рухової активності, зменшення статичного навантаження), лікувальну фізкультуру, застосування засобів еластичної компресії (компресійний трикотаж, еластичні бинти), лікування флеботоніками (Детралекс, ескузан). Консервативна терапія не може привести до повного виліковування та відновити вже Розширені вени. Застосовується як профілактичний засіб, в період підготовки до операції і при неможливості хірургічного лікування варикозу.

Компресійна склеротерапія варикозу
При даній методиці лікування проводиться введення в розширену вену спеціального препарату. Лікар через шприц вводити у вену еластичну піну, яка заповнює Уражені посудину і викликає його спазм. Потім пацієнтові надягають компресійну панчоху, що утримує вену в спав стані. Через 3 доби стінки вени склеюються. Пацієнт носить панчіх протягом 1-1,5 місяців, поки не утворюються щільні спайки. Показання для компресійне склеротерапії – Варикозне розширення вен, не ускладненою рефлюксом з глибоких судин в поверхневі через комунікативні вени. При наявності подібного патологічного скидання ефективність компресійне склеротерапії різко зменшується.

Оперативне лікування варикозу

Основним методом лікування ускладненого рефлюксом через комунікативні вени варикозного розширення вен є операція. Для лікування варикозу застосовується безліч операційних технік, в тому числі – з використанням мікрохірургічної техніки, радіочастотної та лазерної коагуляції уражених вен.

У початковій стадії варикозу виробляють фотокоагуляції або видалення судинних зірочок лазером. При вираженому варикозному розширенні показана флебектоміі – видалення змінених вен. В даний час ця операція все частіше проводиться із застосуванням менш інвазивної методики – мініфлебектомії. У випадках, коли варикоз ускладнюється тромбірованіем вени на всьому її протязі і приєднання інфекції, показана операція Троянова-Тренделенбурга.

Профілактика варикозу

Важливу профілактичну роль відіграє формування правильних поведінкових стереотипів (лежать краще, ніж сидіти і ходити краще, ніж коштують). Якщо доводиться довго перебувати в положенні стоячи або сидячи, необхідно періодично напружив м’язи гомілок, надав ногам піднесене або горизонтальне положення. Корисно займатися певними видами спорту (плавання, велосипедні прогулянки). У період вагітності і при тяжкій роботі рекомендується застосовувати засоби еластичною компресії. При появи перших ознак варикозного розширення вен слід звертатися до флеболога.

КІР

Епідемічна ситуація щодо захворюваності на кір ц м. Львові не благополучна – рівень захворюваності перевищує середні багаторічні показники, згідно з класифікацією ВООЗ оцінюється як високий, реєструються спалах цієї інфекції. За даними Львівського міського відділу ДУ «ЛОЛЦ МОЗ України» за 10 місяців 2018 року зареєстровано 1992 випадки захворюваності на кір з інтенсивним показником на 100 тис. населення 257.4. Частота захворілих дітей склала 66,0 %.

Кір – це гостре інфекційне вірусне захворювання.

Вірус дуже швидко поширюється, передається повітряно-крапельним шляхом при розмові, чханні та кашлі.

Як тільки у людини з’являються перші ознаки хвороби – вона стає джерелом поширення інфекції.

Основними симптомами кору є:

  • висока температура;

  • нежить;

  • кашель;

  • висип з’являється на 4-5 день хвороби;

  • блювання і порошок (рідко).

Хвороба небезпечна своїми ускладненнями:

  • пневмонія;

  • вушна інфекція;

  • запалення мозку (енцефаліт, менінгіт);

Найчастіше кором хворіють діти і дорослі, які не мають щеплень проти кору. У випадку захворювання у щеплених людей кір протікає у легкій формі і не дає ускладнень.

Імунопрофілактика є ефективним засобом боротьби з кором.

Відповідно до Календаря профілактичних щеплень профілактика кору проводиться у віці 1 рік і 6 років. Екстрена вакцинація проводиться дітям з 12-ти місячного віку підліткам і дорослим, які мали контакти з хворим на кір, не хворіли на кір і раніше не щепленим проти цієї інфекції.

При відсутності протипоказань вакцину вводять не пізніше 72 годин контакту з хворим.

Враховуючи епідситуацію по кору у м. Львові, щеплення проти даного захворювання можна зробити у КНП «5 МКП м. Львова» усім бажаючим без обмеження віку.

Школа імунізації

У Школі імунізації КНП “5 МКП м. Львова” з 24.10.2018 по 26.10.2018 проведено день відкритих дверей для батьків на тему: “Найпоширеніші запитання та відповіді щодо поліомієліту”, демонструвалися відеоролики про вакцинацію.

За час проведення дня відкритих дверей Школу імунізації відвідало 27 батьків, 7 подружніх пар, 9 вагітних.

 

Дієта при діабеті

ЛЮДИНА ПОВИННА БУЛА Б ЇСТИ ТЕ, ЩО ЇЙ ПОТРІБНО. ВОНА Ж ЇСТЬ ПЕРЕВАЖНО ТЕ, ЩО ЇЙ ПОДОБАЄТЬСЯ. ОДНАК ЗДОРОВ’Я ВОНА ЗБЕРЕЖЕ ТІЛЬКИ ТОДІ, КОЛИ ЇЙ СПОДОБАЄТЬСЯ ТЕ, ЩО ЇЙ ПОТРІБНО.
Піку, давньогрецький лікар, 200 років до н.е.

Дієта для людини , що живе з діабетом, не є винятково переліком заборон і джерелом прикрощів із приводу своєї неповноцінності в порівнянні з іншими людьми. Дієта для діабетика є тими правилами, дотримуючись яких, можна із упевненістю розраховувати на успіх у контролі над таким серйозним захворюванням.

Важливим правилом є дотримання режиму харчування: варто рівномірно розподіляти порції вуглеводів протягом дня, а також співвідносити харчування з особливостями дії прийнятих Вами таблеток та/або інсуліну.
Не голодуйте — намагайтесь харчуватись дрібними порціями 5 і більше разів на день.
Продукти розглядаються з погляду того, наскільки швидко вони після всмоктування в шлунково-кишковому тракті можуть приводити до підвищення рівня цукру в крові. Із цього погляду всі продукти можна розділити на здатні підвищувати рівень цукру стрімко, швидко, повільно або не підвищувати зовсім. При будь-якому типі діабету харчуватися потрібно так, щоб надходження цукру в кров було плавним, а не різким.
Якщо у хворого надлишкова вага, йому необхідна низькокалорійна дієта.

Необхідно пам’ятати про загрозу для судин, яку може спричинити надлишок холестерину в крові. Не варто їсти продукти з підвищеним вмістом холестерину — краще обмежити тваринний жир, а замість нього ввести в раціон харчування рослинні олії. Купуючи сметану й сир, краще візьміть знежирені. Вживайте бринзу замість голландського і російського, пийте молоко з вмістом жиру 0,5%; норма вершкової олії на день — 10-15 р. (краще їсти маргарин). Рекомендується їсти м’ясо й рибу нежирними, відвареними або тушкованими (у них додається менше жирів при готуванні). Горіхи й насіння потрібно вживати в міру, пам’ятаючи про те, що вони багаті жирами. Яйця — не більше одного в день, а краще — одного у два-три дні (у жовтках занадто багато холестерину). При готуванні борошняних блюд (млинців, пирогів, домашньої локшини, пельменів і т.д.) потрібно використовувати житнє борошно або його суміш із пшеничним. Особливо багато холестерину міститься у тваринних жирах (олія, сметана й сир, жирне м’ясо, сало), деяких продуктах моря, споживання яких потрібно обмежити. Для людини з діабетом норма добового надходження холестерину не повинна перевищувати 0,3-0,4 грами. Холестерин міститься в наступних продуктах (розраховуючи на 100 р. продукту):

  • мозок (чемпіон з холестерину!) — 2 г
  • криль (консерви) — 1,2 г
  • жирні сири — 0,5-1 г
  • яєчний жовток -1,5 г
  • яйце — 0,6 г
  • печінка, нирки, язик — 0,2-0,4 г
  • жирні сорти риби (камбала, короп, севрюга, скумбрія, ставрида, оселедець, горбуша, сайра) — 0,2-0,4 г
  • ікра зерниста — більше 0,3 г
  • вершкова олія — 0,2 г
  • жирна сметана — 0,15 г
  • жирний сир — 0,06 г
  • ковбаси — 0,04-0,08 г
  • пісне м’ясо, курка — 0,04-0,08 г
  • морозиво, вершки — 0,05 г
  • молоко — 0,001 р.

У рослинних жирах холестерину немає, тому рекомендується використовувати для приготування їжі соняшникову, кукурудзяну олії.

Компоненти, які входять до складу продуктів харчування — це білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини й вітаміни.

Давайте розглянемо кожен із них більш детально.

БІЛКИ (протеїни)

Практично не підвищують цукор у крові, якщо споживати їх у розумних кількостях. Калорійність одного грама чистого білка становить 4 ккал.

Продукти, що містять тваринні білки: яйця, м’ясо, риба (і всі вироби з них), тваринні морепродукти (ікра, молюски, краби й т.д.).

Продукти, що містять рослинні білки: соя, бобові, гриби.

ЖИРИ (ЛІПІДИ)
При споживанні їх у розумних кількостях не підвищують цукор у крові. Калорійність одного грама жиру становить 9 ккал.

Продукти, що містять жири, можна розділити на чотири категорії:

  • продукти, що включають тваринні жири в явному вигляді, — олія, маргарин, сало;
  • продукти, що включають тваринні жири в прихованому вигляді, — м’ясо, риба й всі вироби з них, всі молочні продукти;
  • продукти, що включають рослинні жири в явному вигляді, — олія соняшникова, кукурудзяна, маслинова, кокосова й т.д.;
  • продукти, що включають рослинні жири в прихованому вигляді, — насіння, горіхи (особливо кокосові), кукурудза.

Необхідно обмежувати споживання тваринних жирів, заміняючи їх рослинними, тому що тваринний жир містить холестерин. Зайвий холестерин може відкладатися на стінках судин, приводячи до утворення атеросклеротичних бляшок. Ці бляшки є причиною інфаркту, інсульту або гангрени внаслідок закупорки судин. Хворим з надлишковою масою тіла, яким необхідно знизити вагу, варто обмежити споживання будь-яких жирів — як рослинних, так і тварин.

ВУГЛЕВОДИ (АБО ЦУКРИ)
Вуглеводи є джерелом енергії для нашого організму.

Калорійність одного грама вуглеводів становить 4 ккал.

За структурою розрізняють:

  • однокомпонентні цукри «моносахариди» — глюкоза, фруктоза;
  • двокомпонентні цукри «дисахариди» — сахароза (харчовий цукор), лактоза (молочний цукор), мальтоза (солодовий цукор);
  • багатокомпонентні «полісахариди» — крохмаль, глікоген, клітковина.

За ступенем засвоювання розрізняють:

  • засвоювані — ті, що можуть переваритися в шлунково-кишковому тракті: вуглеводи, що містяться в хлібі, овочах, фруктах;
  • незасвоювані — це харчові волокна (клітковина, баластні речовини) — целюлоза й пектини. Хоча вони не перетравлюються, їхня роль дуже важлива: вони стимулюють роботу кишечника, абсорбують токсичні речовини й холестерин, формують калові маси. До продуктів з більшим вмістом клітковини відносяться: пшеничний, житній хліб, хліб з борошна грубого помолу, крупи (гречана, перлова, вівсяна), буряк, морква й інші овочі та фрукти.

Процес перетравлювання вуглеводів базується на розщепленні полісахаридів до моносахаридів, які потім всмоктуються в кров. Так харчовий цукор (сахароза) розщеплюється на глюкозу й фруктозу, причому глюкоза швидко всмоктується в кров, а фруктоза — у два-три рази повільніше. Аналогічні процеси відбуваються з мальтозою й лактозою. Всмоктування ж і розщеплення крохмалю відбувається на всьому протязі тонкого кишечника, що приводить до поступового всмоктування моносахаридів, що утворилися .

ВІТАМІНИ Й МІКРОЕЛЕМЕНТИ
З огляду на той факт, що організм діабетика працює з більшим навантаженням через змінений метаболізм глюкози й інших речовин у всіх органах і тканинах, питання про необхідність корекції вітамінної недостатності дійсно дуже важливе.

При виборі продуктів харчування варто віддавати перевагу продуктам з високим вмістом вітамінів (дані про їх вміст можна знайти на упаковці). Однак через особливості зберігання продуктів, пори року та місце проживання вибір продуктів з достатньою кількістю вітамінів може бути обмежений. Тому профілактичний прийом вітамінних препаратів є надійним загальзміцнюючим і профілактичним фактором. Треба також відзначити, що потреба у вітамінах і мікроелементах для діабетика відрізняється від потреби звичайної людини. Наприклад, людині з діабетом потрібні більш високі дози цинку й хрому, тому що вони впливають на ефективність дії інсуліну, більш високі дози антиоксидантних вітамінів А, С, Е для зв’язування шкідливих вільних радикалів, більш високі дози нейротропних вітамінів В1, В6, В12 і т.д.. Тому у виборі препаратів варто віддавати перевагу препаратам з адаптованими до потреб діабетика вітамінними комплексами.

ПІДХІД ДО ДІЄТИ У ВИПАДКУ ДІАБЕТУ 1 АБО 2 ТИПУ РІЗНИЙ.
ОСОБЛИВОСТІ ДІЄТИ ПРИ ДІАБЕТІ 1 ТИПУ
Не існує серйозних обмежень у харчуванні для таких хворих. Ви можете їсти стільки ж білків, жирів і вуглеводів, як і здорові люди, але вуглеводи варто підраховувати в хлібних одиницях і споживати дрібними порціями.

З погляду калорійності в денний раціон необхідно включати в середньому 1800—2400 ккал; для жінок — 29 ккал на один кілограм маси тіла, для чоловіків — 32 ккал на один кілограм маси тіла. Ці кілокалорії набираються за рахунок наступних продуктів:

  • 50% — вуглеводи (14-15 ХО (хлібних одиниць) за рахунок хліба й каші, інше — овочі й не більше 2 ХО фруктів);
  • 20% — білки (нежирні молочні, м’ясні й рибні продукти);
  • 30% — жири (нежирні молочні, м’ясні й рибні продукти, плюс рослинна олія).

Розподіл харчування по прийомах їжі залежить від конкретної схеми інсулінотерапії, але зазвичай не має перевищувати 7 ХО за один раз. При двох ін’єкціях інсуліну воно може бути, наприклад, таким:

  • сніданок — 4 ХО,
  • ланч — 2 ХО,
  • обід — 5 ХО,
  • перекус між обідом і вечерею — 2 ХО,
  • вечеря — 5 ХО,
  • перекус перед сном — 2 ХО,
    РАЗОМ — 20 ХО.

Наведемо залежність числа кілокалорій від роду діяльності, указавши відповідну кількість хлібних одиниць:

Тип фізичного навантаження Необхідна кіл-ть калорій Необхідна кіл-ть хлібних одиниць
Інтенсивна фізична робота 2000—2700 ккал 25-27 ХО
Звичайна праця 1900—2100 ккал 18—20 ХО
Робота, не пов’язана з фізичною працею 1600— 1800 ккал 14-17 ХО
Якщо ви бажаєте з’їсти зайве, є два варіанти: їсти охолоджену їжу й додавати баластні речовини або ж ввести додаткову дозу «короткого» інсуліну. Наприклад, якщо ви бажаєте з’їсти зайве яблуко, то можна діяти в такий спосіб: крупно натерти на тертці яблуко й моркву, перемішати й охолодити суміш. Якщо ж ви хочете зїсти пельмені, то перед цим варто скуштувати салат зі свіжої капусти, що нарізана великими шматками.

Якщо ви додаєте інсулін, то керуйтеся наступним міркуванням: доза інсуліну, необхідна для погашення 1 ХО, не однакова в різний час доби й коливається від 0,5 до 2,0 ОД. Тому вводимо на кожну додаткову хлібну одиницю: 2 ОД «короткого» інсуліну — ранком, 1,5 ОД — в обідній час, 1 ОД — увечері.

Це середні цифри; індивідуальний підбір додаткової дози ви повинні зробити самостійно, за допомогою глюкометра. У кожному разі, однак, у першій половині дня треба вводити більше інсуліну розраховуючи на 1 ХО. Чому? Тому що вранці спостерігається підйом цукру в крові — у силу добового ритму функціонування людського організму.

Перед сном, о 23-24 годині, вам необхідно перекусити (1-2 ХО) з метою зниження ризику нічної гіпоглікемії. Їсти рекомендується продукти з «повільним» цукром — бутерброд із чорним хлібом, склянка молока, гречана каша. Їсти на ніч фрукти небажано — у них «швидкий» цукор, і вони не дадуть вам захисту на всю ніч.

Дуже часто ставлять запитання: коли можна починати їсти після ін’єкції інсуліну або прийому таблетки?

По-перше, час, через який МОЖНА починати їсти та час, через який ПОТРІБНО починати їсти, відрізняються. Потрібно їсти не пізніше ніж через годину, інакше ви відчуєте ознаки гіпоглікемії: а чи можна, залежить як мінімум від наступних обставин:

від початку дії вашого інсуліну або цукрознижуючого препарату;
від того, що ви будете їсти: чи тільки продукти з «повільним» цукром (хліб, кашу) або ще й продукти з «швидким» цукром (яблуко, апельсин);
від того, який був рівень глюкози у вашій крові перед ін’єкцією або прийомом таблетки.
Ви повинні починати їсти з таким розрахунком, щоб процес всмоктування вуглеводів почався одночасно з розгортанням препарату, за умови, що цукор у крові нормальний. Практично це означає: якщо в момент ін’єкції або прийому таблетки цукор крові був 5-7 ммоль/л, можна починати їсти через 15-20 хвилин; якщо 8-10 ммоль/л, — через 40-60 хвилин. Зміст цього правила зрозумілий: якщо цукор високий, потрібно дати препарату час понизити його, а потім починати їсти.

У деяких випадках «можна» заміняється словом «потрібно» і навіть «життєво необхідно» — при інтенсивному фізичному навантаженні. Однак попередимо, що збільшення дози інсуліну з метою поїсти солодкого або поїсти більше звичайного — небезпечний шлях, що веде до зайвої повноти або ожиріння.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЄТИ ПРИ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ
При діабеті 2 типу основний акцент у питанні харчування визначається тим, що хворий повинен схуднути або не набрати зайву вагу. Отже, дієта повинна бути низькокалорійною (при наявності ожиріння — не більше 1000—1200 ккал на добу), при цьому хворий повинен мати уявлення про продукти з погляду їхньої калорійності. Зрозуміло, треба знати й те, які продукти підвищують і не підвищують цукор, як розподілити вуглеводи рівномірно між прийомами їжі, але підраховувати їх по таблиці хлібних одиниць немає необхідності. У цьому випадку потрібна нижченаведена таблиця, у якій наводиться кількість різних продуктів, що містять сто кілокалорій.

У випадку діабету 2 типу можна їсти стільки ж білків, як і здорові люди; жири — в обмеженій кількості, краще — рослинного походження; вуглеводи підраховувати в ХО не треба, але варто споживати їх малими порціями.

Догляд за ногами при цукровому діабеті

Одним із найважчих ускладнень при цукровому діабеті є ураження нижніх кінцівок (стоп). Причиною цього є зміни в судинах та нервах, що проявляються пекучими болями в ногах, переважно у стані спокою або в нічний час, онімінням, відчуттям «повзання мурашок», появою ороговілої шкіри в зонах підвищеного тиску. В результаті порушення чутливості відбувається травматизація ступень і розвиток дефектів та гангрени — аж до ампутації.

ЩОБ НОГИ БУЛИ ЗДОРОВИМИ, НЕОБХІДНО:
Контролювати рівень цукру в крові щонайменше раз на 2 місяці.
Регулярно проводити обстеження у лікаря з метою виявлення ускладнень (зміна больової, вібраційної, тактильної та температурної чутливості нижніх кінцівок).
Дотримуватися правил догляду за ногами.
Вчасно проводити лікування ускладнень, що виникли.

ЩОДЕННИЙ ДОГЛЯД ЗА НОГАМИ:

 
Піклуйтеся про Ваші ноги, гуляйте щодня щонайменше 30 хвилин.
Щодня мийте ноги теплою водою, t води від +30 до +35 С.
Використовуйте мило, що відповідає типу Вашої шкіри.
Ретельно висушуйте Ваші ступні після миття, особливо між пальцями ніг.
Суха чи потріскана шкіра є застереженням – Ваші стопи занадто сухі.
Щодня ретельно змащуйте Ваші ступні нейтральним кремом, проте не наносіть крем між пальцями.
Не застосовуйте добавки, що містять алкоголь (склад зазначений на упаковці).
Ніколи не використовуйте грілки для зігрівання ніг – через зниження чутливості може виникнути опік.

ЩОДЕННИЙ ОГЛЯД СТУПЕНЬ:
Щодня оглядайте свої ступні, особливо їх підошву. Найпростіше використовувати для цього дзеркало.
При наявності грибкового ураження нігтів або шкіри стоп (почервоніння або білий наліт) необхідне лікування спеціальними антимікотичними засобами після консультації лікаря.
Щодня робіть судинну гімнастику для гомілок і стоп.
З усіма неприємностями на Ваших ступнях (тріщина, подряпина, поріз) звертайтеся до Вашого лікаря: в ідеалі протягом доби з моменту виявлення ушкодження шкіри.
Використовуйте білі шкарпетки з бавовни. Їх можна кип`ятити, окрім того, на них відразу можна помітити сліди можливих ранок (сліди крові або гною).
Щодня змінюйте шкарпетки.

ДОГЛЯД ЗА НІГТЯМИ І СТОПАМИ НІГ:
Регулярно підпилюйте нігті на ногах – це безпечніше, ніж їх зістригати.
Підпилюйте нігті прямо, не вкорочуючи куточки, тоді нігті не будуть вростати.
Регулярно обробляйте загрубілу шкіру пемзою.
Частіше обновляйте пемзу (у середньому, 1 раз на 3 місяці) – у ній може з’явитися грибок.
Не використовуйте мозольний пластир, щоб уникнути мікротравми.
Ніколи не зрізайте мозолі на ногах.

Профілактика інфаркту міокарда

Серцево-судинні захворювання пов’язані з атеросклеротичним ураженням судин серця та мозку. Одна з атеросклеротичних бляшок може прикріпитися до стінки судини і почати рости, поступово звужуючи просвіт судини. Бляшка починає ущільнюватися і втрачає еластичність доти, поки не відбудеться її розрив, який призводить до утворювання тромбу. Тромб веде до повного закриття просвіту судини, перешкоджаючи надходженню крові до ділянок, які розташовані поза місцем закупорки. Настає кисневе голодування тканин, що призводить до відмирання клітин. Подальший процес в судинах серця веде до інфаркту міокарда. 
Факторами ризику виникнення інфаркту є:
– підвищений рівень холестерину;
– ожиріння та малорухомий спосіб життя;
– високий артеріальний тиск;
– куріння і нераціональне харчування;
– генетична спадковість;
– цукровий діабет.

Для попередження інфаркту міокарда слід відмовитися від паління, регулярно займатися фізичними вправами та помірними фізичними навантаженнями, контролювати артеріальний тиск та рівень глюкози у крові. Артеріальний тиск не повинен перевищувати рівень 140/90 мм рт.ст. Препарати для лікування артеріальної гіпертензії необхідно приймати постійно. Якщо вам призначили медичні препарати для лікування гіпертонічної хвороби, не відміняйте їх самостійно, не порадившись з лікарем. Раптове припинення лікування може мати негативні наслідки для здоров’я.
Паління тютюну досить серйозний фактор ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Під впливом нікотину прискорюється пульс, виникає спазм судин і підвищується артеріальний тиск. Ішемічна хвороба серця в чотири рази частіше виникає у курців в порівнянні з тими, хто не палить. Порадьтесь з лікарем, як подолати цю негативну звичку. Відмова від паління – дуже важливе рішення у вашому житті!
Порушення обміну холестерину та ліпідів — основний фактор виникнення та прогресу атеросклерозу, який призводить до розвитку інфаркту та інсульту. Визначте свій рівень холестерину в крові. Загальний холестерин не повинен перевищувати 5,0 ммоль/л. Якщо лікар призначив вам статини – препарати, які знижують рівень холестерину, необхідно виконувати його рекомендації. Прийом статинів відповідає вимогам міжнародних стандартів щодо лікування пацієнтів з цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією.
Цукровий діабет теж значно прискорює розвиток інфаркту. У випадку, якщо ви хворієте на цукровий діабет, оптимальним для вас буде рівень артеріального тиску 130/80 мм рт.ст., а рівень загального холестерину – менше 4,5 ммоль/л. Слід регулярно контролювати рівень глюкози у крові та виконувати рекомендації щодо режиму харчування, фізичних навантажень, підтримання оптимальної маси тіла. Зміна стилю життя допомагає багатьом пацієнтам з цукровим діабетом підтримувати оптимальний рівень глюкози у крові без додаткового прийому медикаментів.
Слідкуйте за масою тіла, якщо ви поставили за мету схуднути, то пам’ятайте, вагу тіла потрібно знижувати поступово. Краще схуднути на 5 кг протягом року, аніж за місяць. Фізична активність сприяє зменшенню артеріального тиску, нормалізує масу тіла, зміцнює серцево-судинну систему та м’язи, знімає стреси та психоемоційне напруження, покращує сон та самопочуття. Мета, до якої слід прагнути – 30–45 хвилин ходьби щодня, не менше п’яти разів на тиждень. Обов’язково порадьтеся з лікарем про допустимий рівень навантажень.
Намагайтесь дотримуватись достатньої за калорійністю та збалансованої за складом дієти кожного дня. Щоденний набір продуктів повинен бути різноманітним, містити достатню кількість фруктів та овочів (рекомендована ВООЗ норма складає не менше 400 г на день) та продукти із цільних злаків. Слід вживати кожного дня знежирені молочні продукти. Намагайтесь споживати жирну морську рибу не менше ніж 3–4 рази на тиждень. Бажано зменшити в раціоні харчування кількість жирів тваринного походження, трансжирів, цукру, солодощів та продуктів, що містять багато холестерину. Не досолюйте готові страви. Надлишок солі міститься у копчених виробах, м’ясних та рибних напівфабрикатах, консервах, тощо. Зменшення в раціоні солі знижує рівень артеріального тиску.
Нормалізуйте режим харчування, їжте частіше, але меншими порціями, рекомендується повноцінний сніданок та обід, а після 18:00 бажано зменшити вживання їжі та віддавати перевагу низькокалорійним продуктам. Важливо знати, що надмірне вживання алкоголю сприяє підвищенню артеріального тиску.
Психоемоційні перевантаження також негативно впливають на стан вашого здоров’я. Необхідно дотримуватися режиму праці та відпочинку, мати повноцінний сон. Не створюйте стресових ситуацій, не допускайте агресивної поведінки, роздратованості, негативних емоцій. Будьте доброзичливі, навчіться керувати своїми емоціями, частіше посміхайтесь. Спілкування з природою, домашніми тваринами, заняття фізичною культурою та спортом допоможуть вам підтримувати психологічну рівновагу. Якщо у вас пригнічений настрій, відбувається порушення сну – зверніться до лікаря. Саме ці необхідні умови внесуть свої позитивні зміни у ваше життя, попередять виникнення інфаркту!

Профілактика опіків у дітей

За статистикою, щорічно на Львівщині майже 700 дітей зазнають опіків.
В Україні – близько 10 тисяч дітей. З них 25-40 дітей гине внаслідок опіків, несумісних із життям. За частотою опікові травми займають друге місце серед дитячого травматизму, проте за важкістю клінічного перебігу, складністю лікування, вартістю та наслідками – є одними із найскладніших.

Прості правила, які рятують життя, або як захистити дітей від опіків

Запобігання опіків кип’ятком (80% таких опіків стаються на кухні або у ванній):

  • Не їжте і не пийте нічого гарячого, коли дитина сидить у Вас на колінах або коли Ви тримаєте її на руках. Діти будуть тягнутися до чашки, склянки або тарілки, щоб подивитися, що в них.

  • Не ставте горнятка або чайники близько до краю столу.

  • Не використовуйте звисаючих вниз скатертин.

  • Слідкуйте за тим, щоб дроти електричних кип’ятильників й чайників не звисали вниз.

  • Готуйте їжу на далеких конфорках. Завжди ставте каструлі і сковорідки на плиту ручками назад.

  • Використовуйте захисну решітку для плити, щоб Ваша дитина не могла доторкнутися до гарячих поверхонь або перевернути на себе каструлі з гарячим вмістом.

  • Гасіть палаюче масло, накривши його кришкою. Ніколи не гасіть масло водою.

  • Пляшечки й каша, розігріті в мікрохвильовій печі, часто здаються лише теплими, хоча всередині обпікаюче гарячі. Тому ретельно перемішайте їжу і скуштуйте її, перш ніж приступити до годування дитини.

  • Не залишайте на підлозі відра, каструлі або тази з гарячою водою – діти можуть зачепитися і впасти туди

  • Ніколи не заливайте у ванну тільки гарячу воду, контролюйте температуру води термометром.

  • Не залишайте важіль змішувач в положенні «гаряча вода». При відкриванні крана дитина може обшпаритися.

  • Прилаштуйте до крана спеціальний термостат, який обмежує нагрівання води до 50 °С.

  • Заливайте в грілку воду температурою не вище 50 °С і добре закручуйте кришку.

  • Не залишайте дитину одну без нагляду, коли вона робить інгаляцію. Дитина може легко потягнути на себе зі столу рідину для інгаляцій разом з рушником.

  • Не варто недооцінювати «радіус дії» вашої дитини – він збільшується із кожним днем!

Запобігання опіків полум’ям:

  • Ніколи не залишайте дитину одну близько відкритого вогню, палаючих свічок і т.д.

  • Завжди тримайте сірники та запальнички під замком

  • Виходячи з кімнати, вимикайте праску і виймайте штекер з розетки.

  • Захистіть гарячі батареї, труби опалення і камінні печі решітками, оскільки вони можуть бути причиною контактного опіку.

  • Не кладіть у дитячу постіль електроковдри. Немовля, маленька дитина не може сказати, що їй стає занадто гаряче. Не затемняйте світло лампи за допомогою хустки або паперу.

  • Прикрашаючи новорічну ялинку замість свічок використовуйте світлові гірлянди.

  • Не дозволяйте дітям гратися з бенгальськими вогнями. Від іскри може загорітися одяг.

  • Не дозволяйте дитині гратися з петардами, феєрверками і різноманітними салютними установками: це забави для дорослих, і дітям поруч не місце.

  • Не можна носити хлопавки, петарди в кишені, бо вони можуть запалитися внаслідок тертя.

  • Клеї можуть спалахнути від найменшої іскри, якщо вони вступають у взаємодію з повітрям. Балончики з аерозолем не можна тримати поблизу відкритого вогню.

  • Не можна ходити по попелищі багаття, навіть якщо воно виглядає загашеним. Найчастіше воно ще гаряче.

  • Не забувайте: діти схильні повторювати за батьками всі пустощі.

Запобігання опіків електричним струмом:

  • Не можна запускати повітряних зміїв поблизу від лінії електропередач.

  • Вимагайте негайного ремонту дефектних електропроводів, розеток.

  • Необхідно оснастити електричні розетки захистом від дітей і охоронним вимикачем, який спрацьовує при появі витоку струму.

  • Не можна встановлювати електроприлади поблизу води.

  • Не наближатися до опори високовольтних ліній електропередач та трансформаторних будок, електричних дротів, які вільно лежать на землі.

  • Не займатися екстремальним «серфінгом» на електричці. Навіть без прямого контакту зі струмоведучими проводами електрична дуга може вразити на відстані 1-2 метри.

Попередження опіків побутовими хімічними речовинами:

  • Чистячі засоби і медикаменти зберігати в недоступному для дітей місці.

  • Отруйні або їдкі рідини ні в якому разі не дозволяється зберігати в пляшках з під лимонаду чи води.

Загальні правила:

  • Необхідно зробити безпечними потенційні джерела небезпеки.

  • Пам’ятайте що для дитини «заборонений плід солодкий». Пояснення і створення навичок – це найкращий захист: навчіть дитину, як правильно запалювати і гасити сірники, свічки, багаття, тощо.

  • Завжди подавайте правильний приклад: у жодному разі не лийте займисті рідини на занадто слабко тліюче вугілля гриля. Не грайте з вогнем, підпалюючи гілки передріздвяних ялинок.

  • Поясніть дитині, що коли починається пожежа, вона повинна тікати і голосно кричати «Пожежа!». Найчастіше замість того, щоб тікати, діти ховаються або намагаються врятувати свою улюблену іграшку.

  • Покажіть дитині можливі шляхи порятунку і систематично тренуйте її.

  • Встановіть в будинку або квартирі датчики диму. Дим такий самий небезпечний, як вогонь. При наявності диму легше дихати, повзучи по підлозі, ніж при пересуванні в повний зріст.

  • Завчіть з дитиною, як викликати пожежну команду: набрати номер 101, відповісти на 5 найважливіших питань – Де горить? Хто дзвонить? Що трапилося? Які ушкодження? Скільки постраждалих?

Перша допомога при опіках

  • При нещасному випадку негайно охолоджуйте місце опіку водою упродовж 10-15 хвилин. Вода при цьому повинна мати температуру не нижчу +15° С, інакше дитина може переохолодитися. Охолодження такою водою має й знеболюючий ефект.

  • Збити вогонь з дитини треба за допомогою ковдри, води або перекочуванням по землі.

  • При ураженні електричним струмом насамперед необхідно розімкнути електричний ланцюг.

  • Негайно викличте бригаду швидкої допомоги за телефоном 103.

  • Ні в якому разі не обробляйте опікову рану борошном, зубною пастою, маслом, спиртом і іншими «народними» методами.

  • Пам’ятайте про те, що ваша дитина знаходиться в шоковому стані. Не залишайте її одну до прибуття лікаря швидкої допомоги.

  • Зверніться за консультацією до лікаря, навіть якщо Вам здається що дитина отримала незначний опік, особливо якщо опік поширюється на одну із таких ділянок тіла: обличчя, шию, кисті, стопи, промежину, ділянки суглобів. Не можна недооцінювати важкість отриманої опікової травми – внаслідок зневоднення та болю вона може спричинити швидке погіршення стану дитини.

Опіки